перше

так проводжає одне одного всю ніч

завмерле місто, спостережливе і чисте

дерева в вікнах закривають особисте

і ми шукаємо притулок пліч-о-пліч

безпечний, сильний і нестриманий зв’язок

ти роздягаєш, ніби вперше і востаннє

хтось в двері стука, певно вітер тішить ставні

як ти мене, не відпускає ні на крок

дорослі ми, але шукаємо в очах

секрети, відповіді, почуття і змісти

ти роздягаєш, за вікном завмерле місто

і вітер ніжно тішить ставні по плечах

Київ

Leave a comment

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: