так проводжає одне одного всю ніч

завмерле місто, спостережливе і чисте

дерева в вікнах закривають особисте

і ми шукаємо притулок пліч-о-пліч

безпечний, сильний і нестриманий зв’язок

ти роздягаєш, ніби вперше і востаннє

хтось в двері стука, певно вітер тішить ставні

як ти мене, не відпускає ні на крок

дорослі ми, але шукаємо в очах

секрети, відповіді, почуття і змісти

ти роздягаєш, за вікном завмерле місто

і вітер ніжно тішить ставні по плечах

Київ