Dragina

poetries

я розчинна кава, шукаю воду
я гранат, в мені мільйони кісток
я самотній поштовх чого завгодно
до зірок

я фанат. розщавлена голова
кардиган, розірваний на спині
із верблюдів маревний караван
уві сні

я коліна. біль і діагональ
роковини в хворому забутті
я раптовий вітер і синя сталь
сива тінь

вогкі образи, штучні і неживі
справжні кульки в небі. мене тримай
пригорнись долонями, на живіт
впізнай

київ, 4.5.16

Advertisement

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: