*

донька ховає мобільний немов сідельце із пісні стою сама на помості зірки завбільшки очей навколо море північне волосся блідо блукає плекає моє обличчя шукає, ріже, пече донька ховає мобільний і я тобі не напишу він осідає повільно на дно густої води його дощі переправлять його кіти перетравлять боги залишать по собі накриє попіл і дим […]

++

в этом году трава зеленей под снегом я проживаю часы, отправляю импульсы если бы стать настоящим, живым человеком запах и голос себе человечьи выписать в этом году что ни тропка – ведет ко просеке невод сетей натянутый – жилы с нервами да, миллиарды таких же в люди просятся может быть, этой зимой я стану первою? […]