зіткані

ми зіткані, зіткаємось щочас
із цілими, із довгими, із вічними
дорогами, шляхами, протиріччями
сльозами по плечах і на очах

зіткаємось і рвемось на шматки
на лоскути, їх вітер перемішує
сідаємо за сонцем і за тишею
здимаємось, немов цепні мости

і я хапаю руку, пальці рідні
хто ти, найперша мати матерів
моя сестра, і очі твої мідні
метають в мене стріли сльоз і слів

хто ти, донька, знатниця, відьма, знахарка
навіщо і куди ведеш мене
і що з тобою в серці буде знайдено
і що твоя присутність прожене

і зітканість та рветься посередині
стає міцною знову, кличе геть
я не одна, ми разом, сшиті, зведені
на час життя і на коротку смерть

київ’15.7.19

На изображении может находиться: один или несколько человек и часть тела крупным планом

Leave a comment

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out /  Change )

Google photo

You are commenting using your Google account. Log Out /  Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out /  Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out /  Change )

Connecting to %s

%d bloggers like this: