руку на плече
танцюй зі мною
місто хоче, бачиш, місто хоче
ми по берегах
удвох
з війною
розплющили очі
хто кого,
кого сьогодні більше
моя дошка, мої шахи, мої
ми по берегах удвох
з війною
обираєм обрій
я зростала тут
а тут кохала
однокласник жив у цій будівлі
грала у квадрат
стрибала з крівлі
губи цілувала
озеро на острові
а острів
серед міста із вапняних схилів
я була удвічі менше зростом
в місці сили
думаєш собі забрати чорні
ланцюги за тінями музею?
ліхтарі присвоїти чи човни?
довгую алею?
назови слова секретні, щоби
вільно увійти у халабуду
моя дошка, мої шахи, що ти
я не буду
по деревах пробігає сонце
де воно тепер, тобі відомо?
груши перехрещеного сорту
в мене вдома
запах вечорів тривалим літом
чисте світло пішохідних вулиць
аби мати треба жити вміти
а не бути.
paris’3.4.23
Leave a Reply